Переваги та недоліки глобалізаційних процесів - 4 група

 

                  Ервін Ласло                                          Денніс Медоуз

Глобалізація - складний, багатогранний процес, який охоплює всі аспекти суспільного розвитку та втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського організму.       
Термін "глобалізація" походить від англ. global (світовий, загальний), який запровадили в науку в 60-х рр. ХХ ст. теоретики "Римського клубу" Ервін Ласло, Денніс Медоуз, Михайло Месарович та ін. Єдиного завершеного, загальноприйнятого визначення цього поняття на сьогодні не вироблено.
Глобалізація охоплює всі сфери життя суспільства - економічну, політичну, соціальну. В економічній сфері глобалізація посилила взаємозалежність країн і призвела до формування єдиного економічного простору. Національні господарства країн світу тепер настільки тісно переплелися, що навіть важко провести між ними кордони.
Однією з особливостей сучасної глобалізації є те, що вона формується й виявляється в планетарних масштабах шляхом розвитку різних форм економічної організації.

Фінансово-валютні відносини у світовій економіці - 3 група

Посилення зовнішньоекономічних зв'язків обумовило формування міжнародної валютної системи.
Міжнародна валютна система - форма організації валютних відносин у межах світового господарства. У сучасних умовах міжнародна валютна система виконує важливу роль у світогосподарських зв'язках і безпосередньо впливає на темпи зростання виробництва, міжнародний обмін, формування цін, рівень заробітної плати, тобто на показники, що визначають економічний стан розвитку країн. Складовими частинами світової валютної системи є регіональні та національні валютні системи.
Національна валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин на території певної країни. Вона встановлює певний порядок валютних розрахунків і правил роботи з валютою інших країн. Основою національної валютної системи та її головним елементом є національна валюта - грошова одиниця країни.
Вага валюти в міжнародних розрахунках визначається можливістю її конвертованості.
Конвертованість - це здатність вільного обміну національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Конвертованість характеризує відкритість економіки, ліберальний напрямок зовнішньої торгівлі, вільну міграцію факторів виробництва. За ступенем конвертованості розрізняють валюти вільно конвертовані, обмежено (частково) конвертовані, неконвертовані.

Міжнародна торгівля і торговельний баланс країни - 2 група

Міжнародна торгівля - це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів (послуг) - експорту та імпорту - і характеризується торговельним сальдо, торговельним обігом, структурою експорту та імпорту.
Експорт - продаж товару, що передбачає його вивезення за кордон.
Імпорт - купівля товару, що передбачає його ввезення з-за кордону.
Торговельне сальдо - різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту.
Торговельний обіг - сума вартісних обсягів експорту та імпорту.
Структура експорту - це відношення або питома вага експортованих товарів за видами й ступенем їх переробки. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.
Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини та готової кінцевої продукції, які ввозяться до країни.
Міжнародна торгівля посідає особливе місце у складній системі світогосподарських звязків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивезення товарів, а зарубіжне інвестування, усе ж таки міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загальному обсязі міжнародних економічних відносин зберігає винятково важливе значення.

Світове господарство - 1 група

 Світове господарство - історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, повязаних між собою всесвітніми економічними звязками, в основі яких лежить міжнародний поділ праці. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво. Нині світове господарство охоплює понад 200 національних господарств, десятки впливових міжнародних організацій, тисячі великих транснаціональних корпорацій.

Характерні риси сучасного світового господарства:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва,передусім у формах увезення-вивезення капіталу, робочої сили й технологій;
• зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у кількох країнах;
• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
• виникнення економіки відкритого типу в межах багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Групи країн, що формують світове господарство

Сучасне світове господарство має складну структуру: різнорівневу за ступенем розвитку, багатополюсну за просторовою організацією, асиметричну - завдяки нерівноправності відносин.

Головними критеріями визначення місця країни у світі є:

• економічна потужність держави;
• ефективність використання її потенціалу;
• рівень розвитку науки й техніки;
• рівень життя населення.

Залежно від рівня економічного розвитку виділяють розвинені, середньорозвинені країни та ті, що розвиваються. Після розпаду соціалістичної системи на чолі з СРСР виокремлюють ще одну групу країн - постсоціалістичних.

Економічно розвинені країни змагаються за сфери економічного та політичного впливу; країни, що розвиваються, ведуть боротьбу за стале існування, а постсоціалістичні країни перехідної економіки переживають непросту перебудову свого господарства на засадах ринку.

За структурою господарства розрізняють країни аграрні, аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні.

За ступенем інтеграції країн у світове господарство виділяють інтегровані та слабоінтегровані країни.
Однією з важливих закономірностей сучасного світового господарства є формування поліцентричної системи його територіальної структури. У сучасному світовому господарстві виділяють три головні економічні осередки: 

• Європейський (на чолі з Німеччиною),
• Американський (із провідною роллю США),
• Азіатсько-Тихоокеанський (із провідною роллю Японії та посиленням китайської економіки).

Особливістю світового господарства є його цілісність, що забезпечується механізмом міжнародних відносин, підтримується діяльністю потужних транснаціональних корпорацій та міжнародних організацій.
Із метою сприяння розвитку міжнародних економічних відносин створено регіональні об'єднання.

Завдання для досліджень